Об’єкт дослідження – Ризики та вразливість прибережних територій до зміни клімату.
Мета роботи – Здійснення оцінки ризиків та вразливості прибережних територій до зміни клімату.
Методи дослідження – аналіз літератури та результатів власних спостережень.
Визначено вплив зміни клімату на стан прибережних територій в світі та в Україні.
Здійснено важливість визначення поняття «прибережна територія». Підтверджено сильний вплив зміни клімату на стан прибережних територій в усьому світі та в Україні. Показано вразливість України до таких явищ, як дощові паводки, повені та прибережні затоплення. Встановлено необхідність доопрацювання методики здійснення оцінки ризиків та вразливості прибережних територій до зміни клімату.
Розроблено підходи до оцінки ризиків та вразливості прибережних територій до зміни клімату.
Глобальну зміну клімату вважають однією з найважливіших екологічних проблем, що наразі постала перед людством.
Її наслідками є небезпечні погодні катаклізми, різкі зміни погоди, паводки, повені, сильні вітри, зливи та дощі, град, посухи, що призводять до значних екологічних та економічних збитків у всьому світі. За даними Всесвітньої метеорологічної організації останні три роки стали трьома найтеплішими роками в історії спостереження. Посилення непередбачуваності погодних умов ставить під загрозу виробництво продовольства, підвищення рівня моря збільшує ризик природних катастроф.
Зазначається, що швидке потепління у глобальній кліматичній системі розпочалося з середини XIX ст. Тільки після 1940 року це потепління змінилося короткочасним похолоданням (до початку 60-х), але потім, починаючи з 80-х років ХХ ст. різко збільшилася швидкість зростання глобальної температури. Це потепління клімату є найбільшим за останнє тисячоліття і підтверджується інструментальними спостереженнями. Потепління клімату інтенсивніше проявляється у Північній півкулі та супроводжується звичними для цього процесами: зменшенням площ льодовикового покриву, підвищенням рівня океанів, трансформацією поля опадів, збільшенням повторюваності та інтенсивності несприятливих погодних явищ та процесів та ін. Глобальна приземна температура повітря з 1880 по 2012 рік підвищилася на 0,85 (0,65÷1,06) 0 С.
Україна вже відчуває на собі зміну клімату. За останнє двадцятиліття кожен рік в Україні був теплішим, ніж середньостатистичні показники за довготривалий період, і 2020 рік став найспекотним роком у Європі та в Україні, перевищивши на 2,8°C середній показник 1961-1990 рр. З 2010 року Україна пережила низку пов’язаних зі зміною клімату наслідків, як-от сильні посухи, великі повені та руйнівні пожежі, що призвели до загибелі людей, втрати засобів до існування та спричинили негативний вплив на валовий внутрішній продукт.
За останні роки майже вдвічі зросла повторюваність днів з максимальними температурами влітку понад 35 і 40°C, що належить до екстремальних погодних явищ. На більшій частині України вже спостерігається тенденція до посилення посухи, збільшення кількості та тривалості спекотних періодів та посилення пожежної небезпеки, зросла повторюваність та інтенсивність гроз, сильних злив, граду, шквалів. Зміна клімату на території України підвищує ризики для стану здоров’я населення, екосистем, водних, лісових ресурсів, сталого функціонування енергетичної інфраструктури та агропромислового комплексу, що може завдати та вже завдає колосальних збитків.
У Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки глобальна зміна клімату відзначається як одна з найгостріших екологічних проблем, що стоїть перед людством та впливає на всі сфери життя людини (насамперед на сферу охорони здоров’я, соціальну сферу, міграцію, економіку, інфраструктуру). Згідно з прогнозами провідних міжнародних наукових центрів з дослідження клімату, протягом наступного століття температура підвищиться на 2-5 °C. Такі темпи глобального потепління можуть спричинити серйозні кліматичні зміни, в результаті яких різні екосистеми опиняться під загрозою зникнення.
При цьому можуть також постраждати з високою ймовірністю регіони на Півдні України внаслідок підняття рівня Чорного й Азовського морів, які є складовою Світового океану, адже за останні 100 років рівень Світового океану в середньому підвищився на 178 міліметрів і продовжує підійматися зі швидкістю 3,4 міліметра на рік.
Про такі негативні процеси йдеться також у Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року, яка була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 20 жовтня 2021 р. (№ 1363-р).
В ній зазначається, що у зв’язку з очікуваним підвищенням рівня моря, зміною температури води водойм, забрудненням вод, зростанням кількості та інтенсивності штормів та паводків необхідна адаптація прибережних територій, особливо тих, на яких розташовані міста. Через підняття рівня Чорного моря до кінця століття прогнозується затоплення близько 650 тис. гектарів суходолу, а враховуючи нагони (штормові припливи), - до 1 млн гектарів; 590 населених пунктів в Україні можуть зазнати повного або часткового затоплення. Також, суттєвих негативних змін зазнають деякі об’єкти природно-заповідного фонду (в тому числі Чорноморський та Дунайський біосферні заповідники, національні природні парки: «Нижньодніпровський», «Джарилгацький», «Білобережжя Святослава», «Меотида», «Приазовський», «Азово-Сиваський», «Тузловські лимани» тощо). Підвищення рівня моря може поглибити наявні екологічні проблеми внаслідок підтоплення промислових підприємств, звалищ відходів, кладовищ, земель сільськогосподарського призначення та інших об’єктів.
Річ у тому, що Чорне та Азовське моря являють собою внутрішньоконтинентальні дуже ізольовані басейни, в береговій зоні яких домінуюче рельєфоутворююче значення мають короткочасні коливання рівня синоптичної природи, до яких належать згінно-нагонові та саюшеві явища, а також штормові нагони. Відповідні коливання можуть сягати значних розмірів, сприяючи тим самим затопленню прибережних територій, проявленню абразії, а також руйнуванню різноманітних антропогенних об’єктів. Так за даними О. В. Давидова зі співавт. у квітні 2012 року сильний вітровий нагон, обумовлений дією південнозахідного вітру протягом чотирьох днів, відбувався в Ягорлицькій затоці. Висота даного нагону не перевищувала 1,0 м, але з огляду на специфіку берегів затоки, нагонові води проникли в межі суші на відстань від 300 м до 1200 м. Під час цього нагону значна кількість морської води потрапила в межі вторинних мілководних заток-озер Кінбурнського півострова. 26 травня 2018 року в Утлюцькому лимані був зафіксований нагін з висотою 1,16 м, під час якого була частково затоплена Федотова коса, штучний пляж міста Генічеськ і низинна область протоки Тонкої. Причиною цього явища був східний вітер силою 20-25 м/с, з поривами до 30 м/с, який проявився над всією акваторією Азовського моря протягом двох днів. В межах мілководних заток Азово-Чорноморського регіону короткочасні не періодичні коливання рівня синоптичної природи являються найважливішими рельєфоутворювальними процесами розвитку берегової зони. Відповідні явища проявляються з певною циклічністю, але для нагонів і згонів різної сили характерні різні часові відрізки, від одного року до півсторіччя.
На сьогодні існує широкий спектр експертних оцінок тенденцій різномасштабних змін та їхніх наслідків на регіональному рівні для багатьох регіонів світу.
В цьому проміжному звіті за 2022 рік встановлена важливість визначення та запропоноване найбільш прийнятне для вирішення завдань з розробки та проведенню заходів щодо зниження негативного впливу змін клімату поняття «прибережна територія».
Крім того, проаналізовано за наявною інформацією вплив зміни клімату на стан прибережних територій у світі та стан прибережних територій України в сучасних умовах.