Тема даної НДР «Здійснення оцінки ризиків та вразливості біорізноманіття до зміни клімату» відповідає пункту 9 Операційного плану реалізації у 2022 - 2024 роках Стратегії екологічної безпеки та адаптації до змін клімату на період до 2030 року, затвердженої розпорядженням КМУ від 20 жовтня 2021 р. № 1363-р.
У Стратегії наголошується, що відповідно до Індексу екологічної ефективності (Environmental Performance Index) Україна займає 60 місце, а найгірші показники в оцінці України становлять такі категорії: якість атмосферного повітря, умови для збереження біорізноманіття, стан екосистемних послуг, санітарія та управління відходами.
Реалізація Стратегії сприятиме адаптації суспільства та національної економіки до наслідків глобальної зміни клімату, зниженню промислового навантаження на навколишнє природне середовище, зменшенню втрат біорізноманіття, забезпеченню збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формуванню цілісної та репрезентативної мережі природоохоронних територій, збільшенню площі природно-заповідного фонду держави.
Мета НДР – здійснення оцінки ризиків та вразливості біорізноманіття до зміни клімату.
Актуальність роботи визначається глобальними змінами клімату та необхідністю протидії зростанню ризиків для біорізноманіття, дотримання вимог Конвенції про біологічне різноманіття. Збереження біорізноманіття є однією з основ нормального функціонування та стійкості екосистем, більшість яких в Україні й світі перебувають у незадовільному стані через надмірне антропогенне навантаження, а в останні десятиліття – також внаслідок зміни клімату. У теперішній час зростає актуальність здійснення оцінки ризиків для біорізноманіття, пов’язаних зі змінами клімату, розроблення й впровадження заходів щодо їх протидії та попередження на організаційному, економічному, екологічному рівнях.
Багато науковців відмічають, що біорізноманіття України зазнало негативних змін впродовж останніх 50-70 років, у зв’язку з чим вкрай актуальними є дослідження шляхів його збереження, враховуючи, що країна володіє 35 % біорізноманіття Європи, випереджаючи за цим показником майже всі європейські країни, і може розглядатися як один з потужних резерватів для відновлення різноманіття рослин і тварин.
Проте відмічається, що в Україні критично низька частка територій природно-заповідного фонду – 6,8 % площі території, у той час, як у більшості країн Європи площі, зайняті природоохоронними територіями, становлять у середньому 15 відсотків, а Європейський зелений курс ставить за мету досягнення частки збережених природних екосистем до 30 відсотків.
Усі проблеми втрати біорізноманіття посилюються на тлі глобальних
кліматичних змін; дослідженням зв’язку між цими проблемами присвячено
багато наукових джерел і спеціальних оглядів.
В останні десятиліття відмічається підсилення впливу змін клімату на людство, окремі види й екосистеми у різних куточках планети. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останнє десятиріччя виявилося найбільш спекотним за час метеорологічних спостережень, а середня температура на планеті піднялася на 1,2°C. На думку багатьох вчених, кліматичні зміни мають кумулятивний характер і призводять до кліматичної кризи, яка тісно пов’язана з економічною кризою та кризою втрати біорізноманіття, наслідком чого може бути найбільша криза – зникнення живої природи, надважкі умови існування для наступних поколінь і навіть зникнення людства. Таким чином, гостро постає необхідність своєчасних змін, особливо у промисловості й енергетиці.
Європа показує, що існують рішення, які сприятимуть радикальним змінам до 2030 року: більше відновлювальних джерел енергії, більше електрифікації, масштабні заходи з енергозбереження. Європарламент ухвалює закони щодо зменшення викидів СО2, вводиться податок на вуглецевомісткі товари.
В Україні також спостерігаються наслідки кліматичних змін: посухи, пилові бурі, паводки, втрата чорноземів, опустелювання, маловодність, поступове просування з півдня на північ всіх зон ризикованого землеробства, втрата біорізноманіття через загибель деяких видів тварин внаслідок зміни клімату, руйнування екосистем степів, які дозволяли певним видам існувати у природних умовах. Зазначені явища вимагають заходів з адаптації.
У той же час, найбільші забруднювачі довкілля продовжують працювати на застарілих потужностях, викидаючи тонни шкідливих речовин та СО2. Натомість Україна має міжнародні зобов'язання у рамках Угоди про асоціацію з ЄС та в рамках Паризької угоди.
Одним з головних пріоритетів національної природоохоронної політики України є гармонізація природоохоронного законодавства із законодавством ЄС як складової Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2030 року» передбачена «імплементація підходу екосистемних послуг до 2030 року, оцінка екосистем і екосистемних послуг», біологічне різноманіття України до 2030 року повинно бути «збереженим, оціненим і відповідним чином відновленим», також наголошується на важливості «включення питань щодо цінності біорізноманіття в національні, місцеві, стратегічні, програмні документи та плани розвитку економіки та її галузей».
З метою реалізації Стратегії державної екологічної політики України до 2030 року у квітні 2021 р. Уряд України затвердив Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 р. № 443-р).
У даному документі для досягнення Цілі 2 «Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України» передбачено «зменшення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття», для реалізації Цілі 3 «Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України» заплановано запобігання зміні клімату та адаптації до неї, збереження біорізноманіття та ландшафтів. Також значну увагу приділено Цілі 4 «Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до соціально прийнятного рівня».
Важливим завданням у теперішній час також є залучення коштів міжнародної допомоги для відродження України та розбудови "зеленої" інфраструктури. Це має стати початком нової кліматичної дипломатії для України, яка і надалі може бути рушієм декарбонізації світу, використовуючи свій потенціал для розвитку відновлюваної енергетики та чистого промислового виробництва.
Основними завданнями даної НДР, запланованої на 2022-2024 рр., є:
– визначення основних ризиків зміни клімату для біорізноманття;
– аналіз вітчизняного та закордонного досвіду щодо оцінки ризиків зміни клімату для біорізноманіття;
– здійснення оцінки ризиків і вразливості біорізноманіття до зміни клімату;
– розроблення рекомендацій щодо зниження негативного впливу зміни клімату на біорізноманіття.
На першому етапі роботи було виконано:
– огляд сучасного стану біорізноманіття в Україні та світі;
– аналіз наявної інформації стосовно впливу зміни клімату на біорізноманіття;
– оцінку впливу органічних біорозкладаємих відходів на виникнення парникового ефекту та відповідних змін екологічної рівноваги у водних об'єктах і ґрунтах;
– аналіз наявної інформації стосовно впливу зміни клімату на біорізноманіття іхтіофауни.
НДР продовжує та доповнює результати досліджень, які проводилися авторами при виконанні робіт «Оцінка стану проблеми видів-вселенців (чужорідних тварин і рослин) в Україні та розроблення рекомендацій щодо законодавчих і організаційних засад врегулювання та створення системи контролю за інтродукцією і поширенням таких організмів на території України відповідно до вимог Конвенції про біологічне різноманіття», «Наукове обґрунтування переліку водних екосистем, які забезпечують основні екосистемні послуги, та порядок оцінки вартісної цінності їх біорізноманіття, розроблення рекомендацій щодо відновлення і збереження цих екосистем» та ін.
Результати НДР будуть передані для використання та впровадження до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Оцінка ризиків зміни клімату для біорізноманіття та вжиття заходів щодо зниження таких ризиків на організаційному, економічному, екологічному рівнях сприятиме зменшенню вразливості біорізноманття та його збереженню, покращенню стану екосистем.