Методика визначення екологічно прийнятного техногенного навантаження на підземну гідросферу i річки в місцях розміщення джерел забруднення водних ресурсів для обґрунтування водоохоронних заходів.
В умовах реалізації заходів з охорони річок від забруднення підземним стоком, для зниження економічних затрат та раціонального вирішення природоохоронних екологічних проблем, фахівцями УКРНДІЕП розроблена методика розрахунків гранично-допустимих техногенних навантажень в межах осередку забруднення тобто, методика визначення прийнятного екологічного ризику. При цьому поняття прийнятного ризику є основою методології, яка дозволяє встановити рівень допустимих техногенних навантажень і встановити межі кількісної зміни рівня екологічної безпеки в регіоні.
Методологія кількісної оцінки екологічного ризику включає широкий спектр взаємопов’язаних проблем. Зважаючи на те, що інтенсивність техногенного навантаження на підземні води і формування небезпечних ділянок екологічного ризику, є функцією від природної захищеності водоносних горизонтів, від об’ємів надходження забруднюючих речовин в водоносний горизонт та від властивостей інгредієнтів, що фільтруються, при обґрунтуванні методики оцінювались визначальні фактори процесу забруднення підземних вод.
Оскільки природна захищеність підземної гідросфери, особливо ґрунтових вод, відсутня майже на всій території України, а найбільш поширені забруднюючі речовини за властивостями в більшості випадків відносяться до речовин, можливості яких до довготривалої міграції лімітується рядом фізико-хімічних і біологічних факторів, інтенсивність техногенного навантаження на підземні води залежить, в основному, від об’єму надходження забруднюючих речовин в осередках забруднення.
Параметрами основних факторів формування хімічного складу і якості підземних вод, які враховані в методиці, є інтенсивність інфільтрації забруднених вод в осередку забруднення і концентрація забруднюючих речовин в них, а також величина підземного живлення річки.
Екологічна значимість вкладу різних факторів в стан підземних вод оцінювалася за допомогою гранично-допустимих концентрацій в районі об’єктів, які захищаються і гранично-допустимих екологічних навантажень в районі розвитку осередків забруднення. В якості допустимих екологічних навантажень в умовах прийнятного ризику, в методиці приймаються такі впливи на підземні води, які не викликають перевищень допустимого навантаження на екосистему і які постійно забезпечують оптимальні умови, відповідні потребам населення в водозабезпеченні.
Для визначення величини гранично-допустимого техногенного навантаження (рівня прийнятного екологічного ризику) в межах осередку забруднення, використаний метод балансових розрахунків. З цію метою по лініям току від осередку забруднення до об’єкту захисту (зазвичай контрольних створів в межах населених пунктів або визначених потенційно небезпечних ділянок річки) виділялися розрахункові блоки. Баланс речовині в виділених блоках дозволяє скласти рівняння, рішенням якого є концентрація забруднюючих речовин в водах, що інфільтруються і являє собою допустиму інтенсивність техногенного навантаження в осередках забруднення. При цьому техногенне навантаження на підземні води визначається гранично-допустимою концентрацією в підземних водах в районі об’єктів, які потребують захисту.
Методика реалізована в процесі вивчення ступеню і масштабів впливу ряду промислових об’єктів на підземні води та в процесі вибору і обґрунтування водоохоронних заходів.
Розроблена фахівцями УКРНДІЕП методика може використовуватися при необхідності постійної підтримки якості підземних вод в зоні гідродинамічного і гідрохімічного впливу джерел забруднення, де необхідне управління станом підземних вод, яке сприяло б екологічно нормованому вмісту забруднюючих речовин і підтримці допустимої інтенсивності їх надходження в підземні і поверхневі води. Таке регулювання можливе при реалізації заходів як технологічного, так і організаційного характеру.